ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕМОЦІЇ

Відповідальність за емоції

На зауваження реагуєте виправдовуваннями, дуже засмучуєтеся, відчуваєте злість? Перекладаєте вину на когось або щось, що вас вивело з рівноваги, розізлило, тригернуло? Якщо так, то саме час взяти відповідальність за свої емоції.

Взяти відповідальність за емоції — не означає перестати відчувати. Ми не вибираємо, що відчувати, а що ні. Це як холод чи жар. Ми просто їх відчуваємо. 

Взяти відповідальність за свої емоції означає прийняти їх, не відкидаючи й не пригнічуючи. Це усвідомлення та контроль над тим, як ми реагуємо на події навколо нас. Визнання того, що ми не можемо обирати, що відчувати, але ми завжди можемо обирати, як реагувати на ці емоції.

Шкідливість пригнічення та підміни емоцій

На жаль, пригнічені емоції нікуди не зникають, а тишком-нишком продовжують впливати на людину зсередини. Пригнічені емоції можуть призвести до фізичних проблем: гормонального дисбалансу, аутоімунних захворювань тощо. Адже емоції запускають ланцюги процесів в організмі, наприклад, вироблення гормонів, підвищення пульсу та тиску, мобілізацію м’язів, пригнічення травлення.

Також підміна одних емоцій іншими або взагалі їхнє невираження може призвести до непорозумінь, недовіри у стосунках. Невміння виражати почуття може сприяти самотності, розчаруванню та депресії.

Що робити?

🔸 Визнайте емоції

Не соромтеся відчувати емоції. Вони є частиною нашого життя, і ми маємо право на них.

🔸 Позначте емоцію

Свідомо дайте визначення почуттям: "я злюся", "мені страшно", "я соромлюся" тощо.  Розвивайте свій емоційний словник.

🔸 Спостерігайте за сигналами тіла

Уважно слідкуйте, як ваше тіло реагує на емоції. Фізичні відчуття можуть допомогти зрозуміти емоційний стан.

🔸 Знайдіть причину

Спробуйте зрозуміти, як і в який момент виникла ця емоція. Поміркуйте про зовнішні та внутрішні фактори, що спровокували її. Чому саме це вивело вас із рівноваги? Що саме ви хотіли, чого саме прагнули в той момент?

🔸 Розділіть емоції

Розрізняйте оригінальні емоції від тих, що виникають пізніше через ваші роздуми, самоаналіз. Намагайтеся розкрити справжні почуття.

Коли ви почнете розуміти природу власних реакцій та відчувати, як вони з’являються й набирають оберти, вам буде все легше й легше справлятися з травмувальними ситуаціями. Вам вдасться уникнути негативних наслідків, поступово вибудовуючи власний емоційний світ. 

Якщо ваші намагання не мають успіху, не здавайтеся. Зверніться до спеціаліста, терапія показує ефективні результати.

 Люди з тривожністю: навчитися розуміти їх

та підтримувати

Кожен із нас хоч раз у житті відчував тривожність. Чи то через іспити в університеті, чи перед виходом на нову роботу, чи перед іншими важливими життєвими подіями. Зазвичай переживання тривають від кількох хвилин до кількох днів. Але є люди, які живуть у напрузі не день і не два, а тижні, місяці чи навіть роки. В результаті цей тривалий стрес переростає у тривожний розлад. Людина в такому стані має постійне або дуже часте почуття безпричинного страху. Це виснажує і не дає жити життям на повну.

Якщо це про вас, тоді спробуйте унормувати свій графік, щоб у ньому завжди був час на відпочинок, повноцінне харчування, час для себе. Спробуйте щоденні техніки для заспокоєння, а якщо не вдається подолати розлад самостійно – зверніться до психотерапевта.

Якщо ж постійна тривожність – це про ваших близьких, у ваших силах навчитися сприймати їх в їхньому стані з розумінням та підтримкою.

Не варто сваритися чи ображатися, якщо людина:

• Довго не відповідає на повідомлення або ігнорує дзвінки. Якщо людина у стані тривоги, тоді навала повідомлень чи дзвінків можуть лише посилювати це відчуття.Раптом змінює плани.
• Раптова хвиля тривоги може змусити людину скасувати плани в останню мить.
• Уникає особистих зустрічей, віддаляється. У вільний час людині з посиленою тривожністю важко відвідувати заходи чи зустрічатися із друзями, а часто хочеться залишатися на самоті.
• У розмові уникає зорового контакту: він може приносити дискомфорт. Для людини із тривожністю властиво часто уникати особистих контактів, прагнути, аби на неї геть не звертали увагу.
• Говорить без упину і перебиває. У стані тривожності буває важко контролювати емоції й думки, які рвуться назовні. А інколи людям настільки нестерпні паузи в розмові, тому вони всіляко намагаються їх заповнити.
• Поводиться зверхньо, дратується через дрібниці, спалахує гнівом. Людина з тривожністю часто перебуває “на грані”, і будь-яка емоція може стати “останньою краплею”.

Отже, перелічені дії не завжди є проявом неповаги. Врахуйте, що на стан людини та її поведінку можуть впливати події, про які ви не знаєте. Тому не поспішайте з’ясовувати стосунки, а краще просто спитайте, чи можете чимось допомогти.

Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської “Ти як?”

 

Ви за крок від вигорання: 5 ознак, щоб попередити проблему

    У сучасному світі мало яка людина не зіштовхнулась із вигоранням на роботі. Його важко позбутися: спокійних вихідних, проведених із найріднішими чи за улюбленим заняттям, вже недостатньо. Якщо проблему не усунути в зародку, то вигорання обернеться для вас погіршенням сну та й загалом пригніченням вашого емоційного стану. Як наслідок – підвищена дратівливість і постійні конфлікти на роботі й навіть у сім’ї.

У зоні ризику люди, які:

🔸 набирають багато проєктів та завдань, на які не вистачає ні часу, ні сил;

🔸 мають емоційні гойдалки: за лічені хвилини перемикаються від піднесення до повного безсилля;

🔸 прагнуть підвищити свою продуктивність без відпочинку;

🔸 постійно незадоволені собою. І це незадоволення лише наростає;

🔸 не вміють розслаблятись, як і загалом відпочивати;

🔸 не можуть зробити паузу в роботі через страх втратити можливості.

Тому вигорання краще розпізнати завчасно, щоб запобігти проблемі. 

П’ять ознак того, що ви за крок від вигорання:

🔸 Кожен дзвінок, кожне робоче повідомлення, як і будь-які контакти з колегами сильно дратують;

🔸 Неможливо розслабитись, адже кожен сигнал телефону викликає тривогу через постійне очікування нових завдань. Здається, що всім від вас щось потрібно;

🔸 Сон стає неспокійним, а прокидаєтесь із тривогою;

🔸 Єдиним бажаним видом відпочинку для вас стає можливість побути в тиші, якнайдалі від метушні. Емоційно ви або перебуваєте у стані апатії, або відчуваєте злість;

🔸 Сил радіти нема, а через це дратує чужий хороший настрій.

     Якщо ж ви помічаєте за собою більшість із цих ознак, вам варто перейти в “режим збереження енергії”: більше відпочивайте (ніякої роботи у вихідні!), правильно харчуйтеся, лягайте спати вчасно. Віднайдіть баланс між роботою та особистим життям, присвятіть час своєму хобі, обов’язково виділіть час для регулярних занять спортом. Поступово сили поновляться, після чого ви з ентузіазмом зможете повернутися до роботи. Поновлений ресурс дасть можливість рухатися до успіху спокійно та без напруження.

 Чи потрібно карати дитину?☝

Як замінити покарання?